IT компанія «Astwellsoft»

Створення сайтів у Добринівці

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

30 червня 1797 р. біля села відбулася єдина битва повстання Деніски.

Сучасне село Добринівці розташоване за 22 км на південний схід від районного центру м. Заставна. До найближчої залізничної станції Заставна – 16 км. Через село проходить шосейна дорога Чернівці - Ржавинці. Територія села становить близько 270 га.

Звідки пішла назва села Добринівці? Наші предки жили в урочищ «Граменці», про це свідчать залишки сторожової вежі «у могилі». На вежі підпалювали вогонь, щоб сповістити навколишні населені пункти про напад, ворога.

При нападі турків вони ховалися у лісах, на доброму місці. Добрим місцем схову під час нападу було сучасне місце нашого села.

Звідси і походить назва села Добринівці. Будинки будували із двома вхідними дверима: спереду і ззаду, щоб можна було втекти від раптового нападу сховатися у лісі. Колишнє село турки спалили і його жителі заснували нове село на доброму місці, село Добринівці. Це перша версія про назву нашого села, і друга назва пішла від того, що тут жили і живуть дуже добрі люди. Коли виникло наше село ніхто не знає. Але вперше село Добринівці згадується в історичних документах у 1636 році. Заставнівщина , це той край, з якого вийшло чимало відомих письменників, поетів, митців. Серед них — Іван Діброва, псевдонім Гаврила Васильовича Гордого. 21 липня 1881 року в селі Добринівці,в селянській сім’ї він вперше побачив світ, тут зробив перші кроки, навчався в початковій школі. Тут відкрив для себе красу рідного краю.Чорнівський ліс зростив його і виплекав у ньому талант письменника, навчив розуміти і слухати. І тому його творчість насичена палкою любов’ю до знедолених селян, сповнена турботою про долю рідного краю. Хто читав його твори, той знову і знову повертається до них, адже справжня творчість робить наші душі чистими і, звичайно, сильнішими. Після закінчення Добриновецької початкової школи Іван Діброва вступив до Чернівецької учительської семінарії, з якої 1903 року був виключений за виступи проти представників австро-угорської влади. Того ж року — потрапив до Чернівецької в’язниці, з якої батько, продавши півфальчі землі, викупив його. Після звільнення з тюрми Іван Діброва, незважаючи на переслідування, продовжує брати активну участь у громадському житті України. Початок літературної діяльності Івана Діброви припадає на 1903 рік. Писав вірші, оповідання, новели, поезії в прозі, критичні статті, які друкувалися в різних Буковинських часописах — «Буковина», «Народне багатство», «Народний голос», «Промінь», « Громадянин» та інші. У своїх творах Іван Діброва висвітлював злиденне життя селянства, наростання протесту проти соціального і національного гніту. Ці проблеми порушувалися у віршах «Весна іде», «Думка хлібороба», «І день, і ніч працює хлоп», «Під весну», «В мужицькій хаті», «Спомин», «Орач», «Удвоє зігнутий він ходить за плугом», а також у новелах «За землю», «Великдень», «Сльози», «Щастя», «Весна», «Марта», «Побіда». Іван Діброва писав і публіцистичні статті, зокрема: 2у пам’ять 47-х роковин великого борця Тараса Шевченка», «Тарас Шевченко: його життя і значення для народу». У час Першої світової війни Іван Васильович емігрував до Відня, де редагував газети «Буковина» та «Народний голос». Помер 6 червня 1917 року у Відні, де і похоронений, проживши лише 36 років. Своєю творчістю письменник,завдяки таланту є подвижником демократичного напрямку розвитку нашої Незалежної України. Буковина входила тоді до складу Австрії. Бухенталі з'явилися на Буко­вині на початку XIX ст. Із актових джерел відомо, що 1806 р. влас­ник с. Добринівці Іордахі Міло продав пану Добровольському фон Бухенталю село. Останній походив із с. Ліско в Галичині, а на Буковині осів завдя­ки одруженню з Анастасією Альбінець, представницею відомого боярського роду в Молдавії. Ав­стрійський уряд підтвердив дво­рянство прибульця, додавши ти­тул фон Бухенталь. Теодор фон Бухенталь став засновником цього роду на Буковині.

Родина Бухенталів володіла великим поміщицьким господар­ством, так званим табулярним ма­єтком. Його особливістю було те, що він розташовувався по обидва боки австрійсько-російського кор­дону. Одна частина господарства перебувала в с. Добринівці на те­риторії Австро-Угорщини, інша - на хуторі Грамешти (тепер Громівка, об'єднана із с. Ржавинці), який належав уже до Росій­ської імперії. Така ситуація скла­лася після 1812 р., коли була про­ведена лінія австро-російського кордону і частина буковинських сіл, а з ними і маєтків опинилася на території різних держав. Такі маєтки визнавалися "обопільни­ми", якщо вони розташовувалися на віддалі не більше однієї німець­кої милі 'від прикордонної лінії.

Паркет дуб купити

Створення веб сайтів у Добринівці

Ми розробили

1500+ проектів